(Адвокаційна кампанія по розробці та впровадженню  моделі надання допомоги жінкам безхатченкам в Україні)

Мета і завдання проекту :  Привернення  уваги громад до проблем бездомних жінок, як до проблеми порушення прав людини. Олюднення  ставлення соціуму до безпритульних жінок через інформаційну кампанію   та  вироблення  актуальної стратегії допомоги жінкам- безхатченкам на регіональному рівні.

Географічне охоплення: Вінницька ОТГ.

Донори: Грант був наданий в рамках проекту «Підтримка нових лідерок та правозахисниць вразливих жінок в Україні, Білорусі, Молдові, Грузії та Росії», що впроваджується французькою організацією IREX Europe за фінансової підтримки Європейського Союзу. Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women’s Fund є партнером з реалізації проекту в Україні та Молдові.

Досвід: Проєкт базується на попередньому досвіді нашої організації в комунікаціях та наданні допомоги жінкам безхатченкам протягом 2018 – 2019 років. З нашої точки зору , в державі відсутня комплексна система роботи з безхатченками. Ті послуги які пропонуються або точкові, або надаються певними ГО/ релігійними/благодійними організаціями і, відповідно, не задовольняють потребу та/або є специфічними і рамковими.

Відповідно до нашого досвіду та даних з відкритих джерел в Україні тема жінок- безхатченок практично не вивчена, достовірні статистичні дані про їхню кількість відсутні. Станом на 1 липня 2019 року відсутній державний та регіональний реєстр безхатченків (дані Вінницької міської ради). Дані Мінсоцполітики (на 2015 р.) у країні бездомних 16 тисяч, дані Комітету з питань прав людини…ВР на 1 січня 2016 року – майже 35 тисяч офіційно зареєстрованих бездомних. За даними міжнародних організацій, ця цифра занижена в десятки разів, скільки з них жінок невідомо, хоча практично в кожному місті такі жінки є, їх можна зустріти на вокзалах, біля теплотрас (в холодну пору року), приблизна кількість жінок серед безпритульних – 27-30%.

Порушено права цих жінок, вони стикаються з полідискримінацією. Зі слів цих жінок і за нашими спостереженнями, у них не задоволені елементарні базові потреби, потреби в безпеці, жінки потерпають від насильства як з боку тих, з ким разом мандрують, так і від поліції та мешканців громад.
Категорія безхатченків сьогодні — це як і соціально знедолені особи так і соціально-конфліктні групи громадян. Сюди також входять ті, хто звільняються з місць позбавлення волі. Таких в рік від 2 до 6 тисяч (за амністією 2014 року вийшло на волю 12 тис. осіб). Цей контингент зазвичай поповнює кількість бездомних. Вони в більшості своїй не мають документів. Бездомні перебувають в атмосфері неприйняття в суспільстві – люди, в переважній більшості , від них сахаються або ігнорують. Ставлення до бездомних жінок погіршується ще й тим, що соціум стереотипно категорично «не прощає» жінкам належність до маргіналізованих груп. Ті послуги, які плановані ОМС не базуються на реальних потребах цільової групи, їх ґрунтовно ніхто не вивчав та не узагальнював.

Ці люди, особливо жінки, як пише Martha R. Burt, перманентно знаходяться «над прірвою», зрозуміло , «що дехто самохіть обрав собі таку долю — тинятися вулицями, спати де доведеться, нічого не мати й почуватися вільними від будь-яких матеріальних турбот. Але велика більшість зовсім не має такого бажання; вони були виштовхані в безпритульність факторами, що перебувають поза їхнім контролем. Щойно люди втрачають дах над головою, їхнє життя починає руйнуватися, перетворюється на спіраль труднощів і знегод.»

Яких основних змін вдалося досягнути через реалізацію проекту на рівні цільових груп, громади, села/міста/області/країни?
1. Міська влада в особі міського голови та за його дорученням керівниць/ків соціальних служб почали з командою проекту пряму комунікацію і обговорення шляхів вирішення проблеми. Ми «підірвали» тему, – «мовчазні заговорили» і так як раніше вже не буде – «невидимі проявилися».
2. До робочої та експертної групи долучилися представниці/ки громади міста, ЗМІ.
3. Через інформсигнали впливаємо на зміну ставлення громади до цільової групи. Змінили емоційний фон в ставленні до бездомних осіб. Використовували для цього алегоричні банери мотиватори- порівнювали безхатченок з пташками. Давали і прямі меседжі. Нам було важливо «олюднити» проблему. Показувати людей, які не мають забезпечених базових прав, а не артикулювати на міфічній «загрозі від їхнього існування». Також постійно транслюємо меседж, що не можна долати бездомність насильницьки, що «нормування» людей лиш підкріплює дискримінацію, що ніхто нікому не вправі нав’язувати спосіб життя, а от забезпечити базові потреби з гідним ставлення то і є норма цивілізованої громади.
4. Напрацювали та презентували потужну інформаційну базу щодо досвіду вирішення проблеми та найкращі практики надання допомоги бездомним громадянкам/ам в Україні та світі.
5. Провели опитування понад 30 осіб з цільової групи щодо потреб. Результати опитування цільової групи підтверджують наші прогнози щодо формату створення системи допомоги.